Живе і буде жити Україна, ніхто не стенить крил наших політ

 

                                            

                                               Живи, Україно, живи для краси,

                                               Для сили, для правди, для волі!

                                               Шуми, Україно, як рідні ліси,

                                               Як вітер в широкому полі.

                                                                    (О.Олесь)

     З нагоди Дня Державного Прапора та Дня Незалежності України в Артелярщинській бібліотеці до уваги користувачів підготовлена книжкова інсталяція "Живе і буде жити Україна, ніхто не стенить крил наших політ".

      За допомогою представленої літератури читачі мають змогу  ознайомитися з цікавими фактими, пов'язаними із Україною, про її історію та культуру, про боротьбу нації за Незалежність України в різні часи епохи. Адже героїчно, у всі часи, наші воїни мужньо захищали  і захищають суверенітет і територіальну цілісність рідної держави.

     День Незалежності України - важливий день для кожного українця, для тих, хто вважає себе патріотом України, стоїть на захисті українських кордонів, вболіває за Батьківщину та примножує її здобутни відданою працею.

     Слава Україні! Велика подяка нашим мужнім та незламним захисникам та захисницям, завдяки яким ми можемо жити та творити!

Край талантів та невичерпних можливостей

 

     В Артелярщинській бібліотеці проведено читання історично краєзнавчих нарисів "Край  талантів та невичерпних можливостей". Під час заходу  читачі бібліотеки познайомилися із творчим добутком уродженця села Артелярщина,  Лагода Миколи Прокоповича  (нині покійного), який писав вірші для власного задоволення про рідне село, родину, про повсякденне сільське життя.

                                     СОНЦЕ  СХИЛИЛОСЯ

                          Сонце схилилося: ніч наближається,

                          Тіло наморене сил набирається

                          Та тільки серденько не знає спочинку,

                          Вийди, дівчинонько, хоч на хвилинку

                          Вийди коханая, не бійся ніченьки,

                          Підемо з тобою вдвох до річеньки.

                          Сядемо на бережку та під калиною

                          Я хочу бачити тебе щасливою.

                         Ой, очі, карії; як зорі яснії,

                         Коси шовковії такі прекраснії,

                         Люблю я вас давно любов'ю щирою

                         З тих пір коли назвав тебе я милою.

                         Місяць за хмарами пливе, гойдається,

                        Час нашої зустрічі знов наближається,

                        І я спішу у сад, де зустрічалися,

                       Де перший раз в житті поцілувалися.

                                            (1995 рік)