Стражденний біль голодної країни

 

                                            Три колоски, закуті дротом,

                                            Три колоски, три колоски...

                                             Над білим янголом скорботи -

                                             Незгасний духу смолоскип.

                                                             ( О. Ковуненко )

     Пам'ять - це нескінчена книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок написано кривавим і чорним. Найтрагічнішою сторінкою історії нашого народу є голодомор 1932-1933 років. Голод... Це страшне повернення нас у ті далекі роки. У четверту суботу листопада весь український народ у смутку і скорботі доземно схиляє голови, вшановуючи пам'ять мільйонів його жертв, засуджуючи творців цієї страшної, чорної сторінки в історії України.

     Знищити українців, як націю - мета організаторів Голодомору. Остаточно ліквідувати мову, культуру, історію, все те, що робило нас унікальними в цьому світі. Тому масштаби злочину такі великі, тому вбито мільйони людей. Його жертвами стали і ті, хто вижив у ті страшні роки. Бо мали забути, хто і за що їх вбивав. Смерть і забуття - ціль влади того часу щодо українців.

     Вона не досягла. Українці вижили і не забули. Ми існуємо і пам'ятаємо. І варто робити все, щоб нащадки знали про ті лихоліття, свято берегли їх у своїй пам'яті в ім'я того, щоб таке страшне минуле ніколи не повторилось.

     Тому до цієї дати в Артелярщинській бібліотеці разом з Будинком культури проведена трагічна година "Стражденний біль голодної країни".  Бібліотекар представила тематичну виставку "Україна,  народ: випробування голодом", на якій представлено книги, публікації про геноцид української нації, спогади і свідчення очевидців, тих, хто в своїй пам'яті  кріз роки проніс страждання та біль спричинений тоталітарним режимом. 

     Кожен громадянин України повинен знати масштаби цієї трагедії, внаслідок якої в мирний час на своїй землі загинули мученецькою смертю мільйони наших земляків. І не тільки знати і пам'ятати, а й передавати ці знання дітям і онукам, шанувати пам'ять загиблих.

     В знак шани та поваги до всих невинно убієнних в ті страшні роки, було покладено квіти до знаку жертвам Голодомору 1932-1933 років, та вшановано хвилиною мовчання.

                                    ...Ніде нехай такого більш не буде!

                                    Хай день новий життя несе нове.

                                    Вклонімось низько сонцю й хлібу, люди!

                                    В достатку Україна хай живе!

                                                (  Н. Погребняк )

     

Не зволікай "Будь на часі"

 

     Досвід  показує, що цифрова освіта в сільській бібліотеці не має бути поодиноким явищем, адже у місцевого населення є пряма необхідність опанувати цифрові навички, а книгозбірня є саме тим простором, куди найзручніше звернутися й отримати відповідні послуги у доступній формі.

     До бібліотеки звертаються мешканці різного віку, щоб підвищити свою цифрову грамотність за допомогою програми "Дія. Цифрова освіта". Напередодні медичний працівник пройшла навчання за освітнім серіалом "Цифрові навички для медичних працівників". Після складання тесту користувач отримала сертифікат, що підтверджує набуті знання та навички.