Ви чули, як плаче спустошена Прип'ять,
За скоєний гріх розіп'ята живцем,
Прип'ята до неба, щоб випити вічність,
Щоб вмити від бруду змарніле лице?
(Анна Багряна)
Чорнобиль... Сьогодні це слово знає весь світ. Слово це стало символом горя і страждань, покинутих домівок. Чорною плямою стала на нашій блакитній планеті чорнобильська катастрофа. Важким колесом "прокотилась" Україною аварія на Чорнобильській атомній станції. Біда розчинилася в духмяному повітрі, у біло-рожевому цвітінні яблунь та абрикос, у воді сільських криниць, у всій красі. Для України, для всіх, хто причетний до трагедії, життя поділено на дві частини: до 26 квітня 1986 року і після нього. Цим частинам у народі вже дано назву - два кольори часу.
Ту мирну, весняну , українську ніч на берегах Прип'яті люди не забудуть ніколи. О 1 годині 24 хвилини 40 секунд, коли містечко атомників Чорнобиль, Прип'ять і вся Україна міцно спали безтурботним сном, раптом пролунав вибух і над четвертим реактором Чорнобильської АЕС велетенське полум'я несподівано розірвало нічну темряву.
На ліквідацію наслідків Чорнобильської катастрофи піднялася вся Україна. Найважчі випробування лягли на плечі пожежників та ліквідаторів. Про їх подвиги писала преса не лише нашої країни, а й усього світу. У Чорнобилі й Прип'яті, в 30-кілометровій зоні працювали й представники нашого населеного пункту, які завітали на зустріч до бібліотеки із читачами з нагоди цієї пам'ятної дати - це Визір Сергій Іванович та Саєнко Сергій Іванович. Ліквідатори чорнобильської трагедії ділилися спогадами про ті важкі дні їхнього життя, а також принесли фотографії для перегляду. До уваги присутніх була представлена книжково-ілюстративна виставка "Гіркий полин сльозами землю пестить".
Комментариев нет:
Отправить комментарий