Микола Гоголь - геніальний художник слова

 

     Український прозаїк, драматург, поет, критик, публіцист Микола Васильович Гоголь народився 1 квітня 1809 року в селі Великі Сороченці на Полтавщині, який відповідно до сімейних переказів походив із старовинного українського козацького роду і був нащадком відомого козака Остапа Гоголя, що був на прикінці XVII століття гетьманом  Правобережної України.

     У спадщину від батька Микола Васильович отримав літературний дар, втілений у багатьох творах. Український побут і вірування визначили основну тему письменника і надихнули його на написання чудових творів з циклу "Вечори на хуторі поблизу Диканьки", "Миргород", "Тарас Бульба". Пізніше вийшли "Петербургські повісті", комедія "Ревізор", і поема-роман "Мертві душі", в яких була відображена людська сутність. Твори Миколи Гоголя пронизані гумором, сатирою, лірикою. 

     Саме Микола Гоголь, поряд із Тарасом Шевченком та Іваном Котляревським, пробудив Україну до нового життя. Він воскресив у народній пам'яті козацьку славу, романтику Запорізької Січі, боротьбу за свободу й незалежність. А могутній образ Тараса Бульби навіки став уособленням українського героїзму, мужності і самопожертви.

     Багато творів Миколи Гоголя покладено на музику. За гоголівськими сюжетами написані опери "Сорочинський ярмарок" М.Мусоргського, "Майська ніч", "Ніч перед різдвом" М. Римського-Корсакова, "Черевички" П.Чайковського та інші, це свідчить про те, що сюжети творів письменника цікаві, захоплюючі, мова героїв колоритна, мелодійна.

     До цієї ювілейної дати в нашій бібліотеці підготовлена тематична виставка книг творів письменника. Тут також представлена література про життя та творчих шлях  Миколи Васильовича Гоголя.

Казкарів побільше знай, казочки ти їх читай.

 

     Казки по праву вважають золотим скарбом усної народної творчості. В них відображені ставлення до людських цінностей, висока духовність та глибока мудрість народу. Дитяча казка - це шлях до пізнання дитиною навколишнього світу і захоплююча подорож  у чарівний світ вигаданих персонажів. Казки справляють на дітей глибоке емоційне враження, збагачуючи їхню мову, продовжуючи духовні сили. Діти охоче линуть в оповитий чарами казковий світ, де на них чекають улюблені герої та цікаві повчальні пригоди. А живуть усі найкращі казки світу, звичайно, у книжковій країні-бібліотеці. Для маленьких читачів нашої бібліотеки проведена зустріч з казкою у пригодницькій подорожі дивовижною казковою країною.

       Казка дивує, приваблює, захоплює. Вона являє собою своєрідний сплав життєвого досвіду і мрій, реальності і вимислу. Часто перші кроки до світу прекрасного діти роблять саме завдяки казочкам.

Живуть, Кобзаре любий між нас і голос твій, і пензель твій, і слово

 

                                               Година художнього слова

                                       Ми чуємо тебе, Тарасе, крізь століття,

                                       І голос твій нам душі окриля.

                                      Встає в новій красі, забувши лихоліття,

                                      Твоя, Тарасе, звільнена земля...

                                                 /Василь Симоненко/

      9 березня - день народження провідника української культури, великого Кобзаря - Тараса Григоровича Шевченка. У національній свідомості кожного українця Тарас Шевченко займає місце національного героя, апостола правди і свободи, нескореного борця за волю України. Людина, яка не просто творила, а надихала до патриотизму, боротьби за правду, свободу та гідне майбутнє нової країни.

     Тарас Шевченко - один з найголовніших постатей української культури, який поклав життя на вівтар служіння своєму народові, як і сьогодні, наші вірні сини і доньки кладуть життя за нашу свободу. Нехай його слова і вірші й надалі будуть дороговказом для життя кожному українцю, щоб наші діти та онуки отримали у спадок державу, яку заповів нам Великий Кобзар.

     Як для нас, так і для всього світу Шевченко - це Україна, а Україна - це Шевченко, тому 210-й день народження Тараса Шевченка - це привід не лише вшанувати пам'ять великого Кобзаря, але й згадати творчість, яка не втрачає своєї актуальності у наші дні. Тому в нашій бібліотеці до дня народження Великого Кобзаря проведена година художнього слова "Живуть, Кобзаре любий між нас і голос твій, і пензель, і слово", де читачі з задоволенням переглянули тематичну виставку творів Тараса Шевченка, а бібліотекар у своїй розповіді розкрила велич українського генія, місце Кобзаря в нашій сучасності, на прикладі життя й діяльності Шевченка виховувати любов до рідної землі, свого народу, його мови й культури, усвідомлення власної ролі й відповідальності в майбутньому за долю нашої держави.

Уклін рідній землі

                                                   Виставка однієї книги

     4 березня 1929 року в селі Шилівка Зіньківського району народився Тютюнник Федір Григорович, двоюрідний небіж Григорія і Григора Тютюнників. Закінчивши Шилівську семирічку, пішов навчатися у Зіньківську середню школу №1, після школи відразу вступив до Київського, а потім перевівся до Харківського політехнічного інституту, який закінчив у 1954 році. Спеціальність за освітою у Федора Григоровича - інженер по хімічному устаткуванню. 

     Але так склалася доля, що потяг до творення, дух творчості став провідним у його житті. У1964 році новелою "Кура" Федір Тютюнник дебютував на сторінках газети "Літературна Україна". А потім були публікації в журналах "Дніпро", "Вітчизна", "Ранок", "Літературна Україна" під псевдонімом Лісовий.

     У 1967 році виходить перша збірка оповідань "Співуче джерело". А в 1968 році він став членом Спілки письменників України. Великою популярністю серед читачів користуються збірки новел "Співуче джерело"(1967), "Зелений легіт"(1970), "Осінь пахне криницею"(1973), та інші, які видавалися не лише українською а й іншими мовами. У цьому ж році Федір Григорович став лауреатом обласної премії П. Артеменка за збірку повістей та оповідань "Осінь пахне криницею".

     Основні мотиви і характерні риси творчості Федора Тютюнника - любов до рідного краю, тривога за долю села, тісне поєднання реального і повсякденного з легендарним. Особливе ставлення у письменника до зображення природи - вона змальовується лірично-трепетно. Образи сучасників-земляків колоритні, горді, сильні, з уставленими звичками і твердими переконаннями. Творам притаманний народний іскроментний, тонкий і щирий гумор.

     Ще одна грань творчості Федора Тютюнника - краєзнавство. Був членом редакційної групи з написання історії Зіньківщини. Його рукопис про рідне село було покладено у основу надрукованого уже після  смерті письменника літопису Шилівки.

     В день свого 74-річчя життя Федора Тютюнника трагічно перервалось - письменник загинув під колесами авто на вулиці рідного села.

     У книжковому  фонді Артелярщинської бібліотеки нажаль є тільки одна книга письменника-земляка  - "Перепелині дзвони", з якою ознайомитися  запрошую до нашої  книгозбірні.